Очільниця miltech-групи L7 Олена Душинаопублікувала у медіа Speka колонку про те, як створювати R&D-центри уmiltech-компанії під час війни. У матеріалі вона пояснює, чому швидкість інадійність мають бути балансовані, а військові – інтегровані у процес розробкиз першого дня.

Основні тези колонки:

●    Структура R&D-центру. Ключовінапрями – конструктори, електроніка, IT та технічна документація. Команда маєбути різнопрофільною: креативні та системні спеціалісти.

●    Військові не є зовнішнімизамовниками, вони є співрозробниками: формують задачі, тестують прототипи тадають миттєвий фідбек.

●    Мінімізація «невдалих» розробок.Завдяки роботі під реальні запити частка непридатних прототипів складає лише1–2%, а їх адаптації інтегрують в інші продукти.

●    Баланс швидкості та якості.Середній цикл від запиту до готового рішення – 3–6 місяців. Важливовідмовлятися від другорядного, але не від надійності.

●    Ключові принципи. Малий прототип,швидка перевірка, інтеграція з бійцями та гнучкість у команді.

●    Системні бар’єри. Бюрократія,нерівномірне регулювання та нестача державної підтримки гальмують розвитокR&D, хоча потенціал для централізованих R&D-центрів є.

●    Міжнародний контекст. Україна можестати хабом інноваційних miltech-рішень, повторивши приклад Ізраїлю таПівденної Кореї.

«R&D у miltech – це щоденнийінструмент виживання. Наш досвід доводить: навіть у найважчих умовах можнабудувати системні центри розробки, які одночасно швидкі, інноваційні й надійні.У майбутньому саме ті компанії, які навчаться балансувати між швидкістю таякістю, задаватимуть тон в українському та світовому miltech», – підкреслюєОлена Душина.

Повністю ознайомитись з колонкою можна запосиланням.